всаджувати
ВСА́ДЖУВАТИ¹ (УСА́ДЖУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСАДИ́ТИ (УСАДИ́ТИ), всаджу́, вса́диш, док.. перех.
1. Уміщати, саджати в середину чого-небудь (звичайно про живі істоти).
Баба вловила, в міх усадила, деркачем била (Номис, 1864, № 9267);
— У клітку золоту Всаджу тебе [пташку] я самі все, чого захочеш, Тобі я радо дам! (Фр., XI, 1952, 92);
— Мене сьогодні бив Ціпенюк, а я хочу його до суду завдати. Біда, що нема знаків та не буде йому нічого, а я його мушу до арешту всадити (Март., Тв., 1954, 140).
2. Устромляти якийсь предмет у що-небудь.
Хотіла [Софія] вже йти, але вернулася.., дістала оздобний.. гребінець і всадила собі у волосся (Л. Укр., III, 1952, 541);
// Із силою встромляти холодну зброю в кого-, що-небудь.
Еней.. В Мезентія всадив палаш (Котл., І, 1952, 267);
Пані Баличина мовчки вихопила запоясник і всадила в спину Кособудського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111);
// розм. Ударяти когось чим-небудь з усієї сили.
Зо всього маху [Христя] всадила кулака в Тимофієву спину, що аж по хатах загуло (Мирний, III, 1954, 89);
// розм. Влучати в що-небудь (про кулю, шріт).
Раз на вовка хука дав; удруге схибив; за третім разом заряд у пеньок всадив (Мирний, II, 1954, 83);
Вона всадила під лівий край каменя ще дві кулі (Кучер, Чорноморці, 1956, 429).
3. перен., розм., рідко. Те саме, що вга́чувати¹.
Крейгер всадив [у скуповування акцій] уже всі свої гроші (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 267).
ВСА́ДЖУВАТИ² див. уса́джувати¹.
Словник української мови (СУМ-11)