вставка

ВСТА́ВКА¹, и, ж. Те, що вставлене.

Починалась палка суперечка.. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки та поправки (Коцюб., І, 1955, 324);

Українській архітектурі XVIII сп. властиві мальовничість і колоритність, які досягалися білою пластикою стін, керамічними вставками, багатим ліпним орнаментом (Іст. УРСР, І, 1953, 383).

ВСТА́ВКА² див. уста́вка.

Значення в інших словниках

1. вставка — вста́вка 1 іменник жіночого роду вставлене вста́вка 2 іменник жіночого роду уставка  Орфографічний словник української мови
2. вставка — [ўстаўка] = уставка -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -авок  Орфоепічний словник української мови
3. вставка — I -и, ж. Те, що вставлене. II див. уставка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вставка — ВСТА́ВКА, и, ж. Щось вставлене. Починалась палка суперечка .. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки та поправки (М. Коцюбинський); Височіли нові боярські й купецькі доми ..  Словник української мови у 20 томах
5. вставка — ВСТА́ВКА (те, що вставлене у щось якимсь чином); ВШИ́ВКА (УШИ́ВКА) (тільки вшите); У́СТАВКА розм. (певна частина крою сорочки). Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки та поправки (М. Коцюбинський); Піджачки з плисовими вшивками на рукавах (П.  Словник синонімів української мови
6. вставка — Вста́вка, -ки, -ці; -та́вки, -та́вок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)