всуміш
ВСУ́МІШ (УСУ́МІШ), присл. Змішано, разом.
Було тут немало дівчат і хлопців, немало старих бабусь і дідів, — усякі люди були. Вони спали всуміш (Фр., І, 1955, 123);
На задньому плані — рисунковий відділ фабрики. Рядами столи, на них годинники. Робітниці й робітники всуміш (Ірчан, І, 1958, 224);
Тут збігалося кілька шляхів, де тяглися неосяжними потоками і піші, і кінні всуміш з хурами сіна (Тулуб, Людолови, І, 1959, 5);
// Упереміж.
Невкипілий став розповідати, важко, як пеньки, викорчовуючи незграбні слова всуміш з лайкою (Головко, II, 1957, 259).
Словник української мови (СУМ-11)