Словник української мови в 11 томах

втиратися

ВТИРА́ТИСЯ¹ (УТИРА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВТЕ́РТИСЯ (УТЕ́РТИСЯ), втру́ся, втре́шся, док.

1. тільки 3 ос., у що. Входити, проникати в середину чогось під час натирання.

2. у що, до чого і на що, розм. Втискуватися, влізати, входити куди-небудь.

Марко втерся в натовп, поклав парубкові на плече одну руку (Мик., II, 1957, 344);

Хома, нарешті, збив своїм конем якусь захудалу козачу кухню, втерся на її місце (Гончар, І, 1954, 326);

// перен. Пробиратися, проникати в певне середовище, товариство за допомогою різних хитрощів.

Вони зараз же таки й втерлися до його в товариство. Пили на його кошт; гуляли за його добро (Мирний, II, 1954, 160);

— Були ще справи, — продовжував молодий, — коли я знешкодив одну негідницю, яка, втершися до підпілля, видавала наших… (Ю. Янов., І, 1958, 565).

◊ Втира́тися (вте́ртися) в дові́р’я див. дові́р’я.

3. тільки недок. Пас. до втира́ти¹.

ВТИРА́ТИСЯ² див. утира́тися¹.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. втиратися — втира́тися 1 дієслово недоконаного виду проникати в середину чогось під час натирання втира́тися 2 дієслово недоконаного виду утирати обличчя, тіло  Орфографічний словник української мови
  2. втиратися — I (утиратися), -аюся, -аєшся, недок., втертися (утертися), втруся, втрешся, док. 1》 тільки 3 ос., у що.Входити, проникати всередину чогось під час натирання. 2》 у що, до чого і на що, розм. Втискуватися, влізати, входити куди-небудь. || перен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. втиратися — ВТИРА́ТИСЯ¹ (УТИРА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВТЕ́РТИСЯ (УТЕ́РТИСЯ), втру́ся, втре́шся, док. 1. тільки 3 ос., у що. Входити, проникати всередину чогось при натиранні. Препарат легко втирається у шкіру завдяки його водній основі (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
  4. втиратися — (-аюся, -аєшся) недок., чим.; нарк. Робити собі ін'єкцію наркотику. БСРЖ, 111; ПСУМС, 16.  Словник жарґонної лексики української мови
  5. втиратися — вте́ртися (влі́зти, вкра́стися) / втира́тися (вла́зити) в дові́р’я (в дові́ру) до кого, рідше кого, зневажл. Домогтися чиєїсь прихильності, любові і т. ін. будь-якими засобами.  Фразеологічний словник української мови