втирати
ВТИРА́ТИ¹ (УТИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТЕ́РТИ (УТЕ́РТИ), втру, втреш, док., перех., у що. Розмазуючи, розтираючи негусту речовину по поверхні, змушувати її просочуватися в середину чогось.
— Легким шаром ви втираєте на ніч її [помаду] в лице (Коцюб., II, 1955, 405);
Весело, з жартами приймали першу бетонерку з цементною рідиною і старанно й жваво втирали її у твердий бетон давньої кладки (Коцюба, Нові береги, 1959, 410).
ВТИРА́ТИ² див. утира́ти¹.
Словник української мови (СУМ-11)