Великий тлумачний словник сучасної мови

втирати

втира́ти

I (утирати), -аю, -аєш, недок., втерти (утерти), втру, втреш, док., перех., у що.

Розмазуючи, розтираючи негусту речовину по поверхні, змушувати її просочуватися в середину чогось.

II див. утирати I.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. втирати — втира́ти 1 дієслово недоконаного виду розтирати втира́ти 2 дієслово недоконаного виду витираючи, знімати, видаляти  Орфографічний словник української мови
  2. втирати — Обтирати, витирати; (мак) терти, розтирати; (шлях) второвувати, в'їжджувати; (борщ) ФАМ. уминати, їсти, (пиво) пити.  Словник синонімів Караванського
  3. втирати — ВТИРА́ТИ¹ (УТИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТЕ́РТИ (УТЕ́РТИ), втру, втреш, док., що, у що. Розмазуючи, розтираючи негусту речовину по поверхні, змушувати її просочуватися в середину чогось. – Легким шаром ви втираєте на ніч її [помаду] в лице (М.  Словник української мови у 20 томах
  4. втирати — втира́ти 1. довго пояснювати, повчати (ср) 2. дурити, говорити неправду (м)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. втирати — (-аю, -аєш) недок., кому що; мол. Пояснювати, доводити комусь щось. Не менш важливим для мене є слухати інших: як хто говорить на цьому світі і що він втирає (Ю. Андрухович, Мала інтимна урбаністика); <...  Словник жарґонної лексики української мови
  6. втирати — встромля́ти (встро́млювати) / встроми́ти о́чі в кого—що, куди. Пильно вдивлятися в кого-, що-небудь. Морда нерішуче спинявся, підходив до Лазаря, встромляв у нього очі і щось хотів казати, ворушив губами, але мовчав (М. Коцюбинський); А сон налягає.  Фразеологічний словник української мови
  7. втирати — Ї́СТИ (приймати їжу), СПОЖИВА́ТИ, ЗАЖИВА́ТИ, ЖИВИ́ТИСЯ, УЖИВА́ТИ (ВЖИВА́ТИ) розм., ПОЖИВЛЯ́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., КУСА́ТИ розм., ЖУВА́ТИ розм., ірон., РЕМИГА́ТИ вульг., ТРАПЕЗУВА́ТИ заст., жарт., ірон., ЗАЇДА́ТИ діал., ХАРЧУВА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
  8. втирати — Втира́ти, -тира́ю, -тира́єш; вте́рти, втру, втреш; втер, вте́рла; втри, втрім, втріть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. втирати — ВТИРА́ТИ¹ (УТИРА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТЕ́РТИ (УТЕ́РТИ), втру, втреш, док., перех., у що. Розмазуючи, розтираючи негусту речовину по поверхні, змушувати її просочуватися в середину чогось. — Легким шаром ви втираєте на ніч її [помаду] в лице (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах