вудій

ВУДІ́Й, я, ч., розм. Те саме, що вудкар.

[Влас:] І тепер сила вудіїв сидить на березі, а я дома (Кроп., II, 1958, 320).

Значення в інших словниках

1. вудій — вуді́й іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. вудій — ВУДІ́Й, я́, ч., розм. Те саме, що вудка́р. [Влас:] Простудився, через те тепер і риби не ходжу вудити. І тепер сила вудіїв сидить на березі, а я дома (М.  Словник української мови у 20 томах
3. вудій — РИБА́ЛКА (людина, яка займається рибальством), РИБОЛО́В, РИБА́К, РИБОЛО́ВЕЦЬ розм., РИБА́Р розм.; ВУДКА́Р, ВУДІ́Й, ВУДИ́ЛЬНИК (той, хто ловить рибу вудкою). Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю.  Словник синонімів української мови