вузда

ВУЗДА́, и́, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка.

Опришок так тягнув коня за вузду, що з рота бідної животини шматтям летіла кривава піна (Хотк., II, 1966, 137).

Значення в інших словниках

1. вузда — вузда́ іменник жіночого роду вуздечка рідко  Орфографічний словник української мови
2. вузда — -и, ж., рідко. Те саме, що вуздечка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вузда — ВУЗДА́ (рідше УЗДА́), и́, ж. Те саме, що вузде́чка. Дівка без чоловіка – що човен без весел, парубок без жінки – що кінь без вузди (прислів'я); Не раз безсонному здається Серед тяжких душевних мук, Що підо мною кінь несеться...  Словник української мови у 20 томах
4. вузда — ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал.  Словник синонімів української мови
5. вузда — Вузда, -ди ж. 1) Узда. 2) Длинная веревка, привязанная къ крыльямъ невода — для вытягиванія послѣдняго. Вас. 186.  Словник української мови Грінченка