вузда

ВУЗДА́ (рідше УЗДА́), и́, ж.

Те саме, що вузде́чка.

Дівка без чоловіка – що човен без весел, парубок без жінки – що кінь без вузди (прислів'я);

Не раз безсонному здається Серед тяжких душевних мук, Що підо мною кінь несеться, Й узда висковзується з рук (І. Франко);

Опришок так тягнув коня за вузду, що з рота бідної животини шматтям летіла кривава піна (Г. Хоткевич);

Як вітрові, нема йому спокою, Своє він серце сам і розрива, В безодню рине буйна голова – І кінь дзвенить уздою золотою (М. Рильський);

Прив'язали коня до воріт, .. а вороний вузди зубами гризе, а вороний важко присідає, наче з ляку, що дорога під ним розсядеться ось-ось (Є. Гуцало);

Можу приборкати за вузду якого хоч конягу (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. вузда — вузда́ іменник жіночого роду вуздечка рідко  Орфографічний словник української мови
2. вузда — -и, ж., рідко. Те саме, що вуздечка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вузда — ВУЗДЕ́ЧКА (частина збруї коня — ремені з вудилами, що надіваються на голову), ГНУЗДЕ́ЧКА, ВУЗДА́ рідше, ГНУЗДА́ рідко, УЗДА́ рідше, УЗДЕ́ЧКА рідше, КАНТА́Р діал., КАНТА́РКА (КАНТА́РОК) діал.  Словник синонімів української мови
4. вузда — ВУЗДА́, и́, ж., рідко. Те саме, що вузде́чка. Опришок так тягнув коня за вузду, що з рота бідної животини шматтям летіла кривава піна (Хотк., II, 1966, 137).  Словник української мови в 11 томах
5. вузда — Вузда, -ди ж. 1) Узда. 2) Длинная веревка, привязанная къ крыльямъ невода — для вытягиванія послѣдняго. Вас. 186.  Словник української мови Грінченка