вузловий
ВУЗЛОВИ́Й, а́, е́.
1. У якому сходяться колії, шляхи тощо.
На вузловій станції наш поїзд мав чимало стояти (Вас., II, 1959, 270);
Вишгород був вузловим пунктом, через який ішли товари з півдня і півночі по Дніпру (Вісник АН, 8, 1949, 44).
2. перен. Головний, центральний.
На початку XX століття вузловим пунктом усіх суперечностей імперіалізму і найбільш вразливою його ланкою виявилась Росія (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 7);
Сучасність поетичного слова.. полягає, перш за все, в чуйності поета до головних, вузлових питань народного життя (Поезія.., 1956, 166).
3. техн. Стос. до вузла ( див. ву́зол¹ 7).
Всі ремонтні роботи [в майстернях РТС] проводяться прогресивним вузловим методом (Рад. Укр., 13.XI 1960, 2).
Словник української мови (СУМ-11)