вулій
ВУ́ЛІЙ, я, ч., діал. Вулик.
Маруся буде соромитись і сховається у траві або за вулій — бо Маруся маленька (Вовчок, І, 1955, 380);
*У порівн. Наче в тім вулію, що димом зайде, — такий рух по селах наставав (Март., Тв., 1954, 49).
Словник української мови (СУМ-11)