вчвал
ВЧВАЛ (УЧВА́Л), присл. Галопом, великими стрибками, найшвидшим кроком (про кінський біг).
Кінь скаче вчвал що сили є, щодуху (Л. Укр., І, 1951, 313);
Шкапа його немовби вийшла з своєї повільної і точної.. рисі і якось боком.. пішла вчвал (Сміл., Пов. і опов., 1949, 90).
◊ Взя́ти вчвал (учва́л) — пустити коня, запряжку з місця дуже швидким кроком.
Григорій Іванович — стрибнув на передню тачанку, і всі три тачанки зразу взяли учвал (Смолич, III, 1958, 228).
Словник української мови (СУМ-11)