вчвал
ВЧВАЛ (УЧВА́Л), присл.
Галопом, великими стрибками (про кінський біг); найшвидшим кроком.
Кінь скаче вчвал що сили є, щодуху (Леся Українка);
І вже почула [Улянка] глухе гупання – мабуть, Макар Макарович гнав коня учвал (О. Донченко);
Батарея знялась і погримотіла у вечірній присмерк, у ніч, поспішаючи, але не можучи погнати учвал (І. Багряний);
Шкапа його немовби вийшла з своєї повільної і точної .. рисі і якось боком .. пішла вчвал (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)