вівтарний
ВІВТА́РНИЙ, а, е. Прикм. до ві́вта́р 2.
Під стінкою стояв вузенький столик, на зразок вівтарного престолу (Довж., І, 1958, 243).
Словник української мови (СУМ-11)ВІВТА́РНИЙ, а, е. Прикм. до ві́вта́р 2.
Під стінкою стояв вузенький столик, на зразок вівтарного престолу (Довж., І, 1958, 243).
Словник української мови (СУМ-11)