відвологнути

ВІДВОЛО́ГНУТИ і ВІДВОЛО́ГТИ, гне; мин. ч. відволо́г і відволо́гнув, гла, ло; док. Стати вологим, пройнятися вологою.

Од того грому одвологло й почистішало повітря (Н.-Лев., IV, 1956, 38);

Доки Настя зачиняла та защіпала двері, сніг на чоботях трохи пом’якшав, відволог (Ряб., Жайворонки, 1957, 87);

Сіно відвологло й поїло повітря багатими пахощами (Чендей, Поєдинок, 1962, 157).

Значення в інших словниках

1. відвологнути — відволо́гнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відвологнути — і відвологти, -гне; мин. ч. відволог і відвологнув, -гла, -гло; док. Стати вологим, пройнятися вологою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відвологнути — ВІДВОЛО́ГНУТИ, ВІДВОЛО́ГТИ, гне; мин. ч. відволо́г, гла, ло і відволо́гнув, нула, ло; док. Стати вологим, пройнятися вологою. Од того грому одвологло й почистішало повітря (І.  Словник української мови у 20 томах
4. відвологнути — НАМО́КНУТИ (НАМО́КТИ) (просочившись, покрившись вологою, водою тощо, стати вологим, мокрим), ПРОМО́КНУТИ (ПРОМО́КТИ) підсил., ВИ́МОКНУТИ (ВИ́МОКТИ) підсил.; ЗМО́КНУТИ (ЗМО́КТИ) підсил. (перев. про істоти); ЗАМО́КНУТИ (ЗАМО́КТИ) (перев.  Словник синонімів української мови
5. відвологнути — Відвологнути, -ну, -неш гл. Сдѣлаться влажнымъ, отсырѣть. Сухарі в погрібі одвологли. Рк. Левиц.  Словник української мови Грінченка