відвологнути
ВІДВОЛО́ГНУТИ, ВІДВОЛО́ГТИ, гне; мин. ч. відволо́г, гла, ло і відволо́гнув, нула, ло; док.
Стати вологим, пройнятися вологою.
Од того грому одвологло й почистішало повітря (І. Нечуй-Левицький);
Доки Настя зачиняла та защіпала двері, сніг на чоботях трохи пом'якшав, відволог (І. Рябокляч);
Сіно відвологло й поїло повітря багатими пахощами (І. Чендей).
Словник української мови (СУМ-20)