відгомонок

ВІ́ДГОМОНОК, нку, ч. Зменш. до ві́дгомін.

Сад, ще повний гомону, луною повторює в найдальших кутках відгомонки проминулого співу (Дн. Чайка, Тв., 1960, 87).

Значення в інших словниках

1. відгомонок — ві́дгомонок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. відгомонок — -нку, ч. Зменш. до відгомін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгомонок — ВІ́ДГОМОНОК, нку, ч., рідко. Зменш. до ві́дгомін. Сад, ще повний гомону, луною повторює в найдальших кутках відгомонки проминулого співу (Дніпрова Чайка).  Словник української мови у 20 томах