відголосок
ВІ́ДГОЛОСОК, ску, ч., рідко. Зменш. до ві́дголос.
Шум далекого бою відголосками лягав біля ніг схвильованого бійця Якова Лиховида (Десняк, Опов., 1951, 35);
Саїд Алі ось уже з десяток днів чекав неприємних відголосків його гарячого вчинку (Ле, Міжгір’я, 1953, 178).
Словник української мови (СУМ-11)