відголосок
ВІ́ДГОЛОСОК, ску, ч., розм.
Зменш. до ві́дголос.
В степу довго й протяжно кричав паровик, затихаючи неясним відголоском за дальнім перевалом (М. Хвильовий);
Саїд Алі ось уже з десяток днів чекав неприємних відголосків його гарячого вчинку (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)