відгострений
ВІДГО́СТРЕНИЙ, а, с, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відгостри́ти.
*Образно. Логіка Лесі Українки відгострена, як бритва (Рильський, III, 1956, 113);
// У знач. прикм.
Дід Квірквелія сів на камінь, витяг із кишені довгого кривого ножа з відгостреним блискучим лезом (Собко, Кавказ, 1946, 22).
Словник української мови (СУМ-11)