відгризати

ВІДГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГРИ́ЗТИ, зу́, зе́ш, док., перех. Гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати.

Одна комашка другій головоньку одгризає… (Вишня, І, 1956, 146);

Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли (Гл., Вибр., 1957, 142);

[Той, що греблі рве:] Найкраще для Русалки сидіти край рибалки, глядіти неборака від сома та від рака, щоб не відгризли чуба (Л. Укр., III, 1952, 188).

Значення в інших словниках

1. відгризати — відгриза́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відгризати — -аю, -аєш, недок., відгризти, -зу, -зеш, док., перех. Гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відгризати — ВІДГРИЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДГРИ́ЗТИ, изу́, изе́ш, док., що. Гризучи, відокремлювати що-небудь; відкушувати. Одна комашка другій головоньку одгризає... (Остап Вишня); Щука без хвоста лежить: Прокляті пацюки одгризли (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. відгризати — ВІДКУ́ШУВАТИ (кусаючи, відокремлювати частину від цілого), ВІДГРИЗА́ТИ, КУСА́ТИ розм. — Док.: відкуси́ти, відгри́зти, вкуси́ти (укуси́ти), кусну́ти. Сміючись (солдат із дівчиною) їдять бублика, відкушують від нього по черзі (О.  Словник синонімів української мови