Словник української мови в 11 томах

віддихатися

ВІДДИ́ХАТИСЯ див. віддиха́тися.

ВІДДИХА́ТИСЯ, а́юся,а́єшся і ВІДДИ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДДИ́ХАТИСЯ, відди́хаюся, відди́хаєшся і відди́шуся, відди́шешся, док.

1. Відновлювати рівномірне дихання після порушення його внаслідок бігу, напруженої праці і т. ін.

Ускочив [Щур] у гурт, оддихається, піт витирає (Вас., І, 1959, 233);

Він сопів, віддихувався і водив навколо очманілими очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 207);

Ніна віддихалась, неначе після швидкого бігу, випросталась, закинула руки за голову, і серце заспокоїлось (Коп., Земля.., 1957, 94);

— Я піду ще раз, тільки трохи оддишуся (Ів.,Таємниця, 1959, 98).

2. тільки док., розм. Отямитися після знепритомнення, приступу.

А як..почули, що щось стогне, та побачили кров, то тільки тоді ледве теплого зняли з коня та на вітер, — тільки не скоро оддихався, трохи дуба не дав (Морд., І, 1958, 130).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. віддихатися — відди́хатися дієслово доконаного виду віддиха́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. віддихатися — I відд`ихатисядив. віддихатися. II віддих`атися-аюся, -аєшся і віддихуватися, -уюся, -уєшся, недок., віддихатися, віддихаюся, віддихаєшся і віддишуся, віддишешся, док.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. віддихатися — ВІДДИ́ХАТИСЯ див. віддиха́тися. ВІДДИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, ВІДДИ́ХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДДИ́ХАТИСЯ, відди́хаюся, відди́хаєшся і відди́шуся, відди́шешся, док.  Словник української мови у 20 томах
  4. віддихатися — ВІДДИ́ХУВАТИСЯ (відновлювати рівномірне дихання після порушення його внаслідок бігу, напруженої праці тощо), ВІДДИХА́ТИСЯ, ВІДДИХА́ТИ, ВІДДИ́ХУВАТИ рідше, ВІДХА́КУВАТИСЯ розм. — Док.  Словник синонімів української мови
  5. віддихатися — Віддихатися, -хаюся (-шуся), -єшся, (-шешся) гл. = віддихати 1. Засапався, ніяк не віддишуся.  Словник української мови Грінченка