віджимати
ВІДЖИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЖА́ТИ, відіжму́, відіжме́ш; мин. ч. віджа́в, жа́ла, ло; док., перех.
1. Вичавлювати рідину з чого-небудь.
Свіжі ягоди протирають, віджимають сік (Технол. пригот. їжі, 1957, 105).
2. Перучи, стискати та викручувати білизну тощо.
Мотря стала оджимать сорочки з відмоки, а Кайдашиха навіть хати не вимела (Н.-Лев., II, 1956, 285);
Над балією стояв Майборода і, стріпуючи чубом, віджимав матроську фланельку (Кучер, Чорноморці, 1956, 242).
3. техн. Послаблювати тиск якого-небудь затискача.
Словник української мови (СУМ-11)