віджимати
ВІДЖИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЖА́ТИ, відіжму́, віді́жме́ш; мин. ч. віджа́в, жа́ла, ло; док., що.
1. Стискаючи, здавлюючи, добувати рідину з чого-небудь.
Наявні в карбонатних породах пори, а також тріщини можуть заповнюватися водами, які регіональні ущільнення віджимають із глин у великій кількості (з наук. літ.);
Свіжі ягоди протирають, віджимають сік (з наук.-попул. літ.);
Квашену капусту віджати, порізати дрібніше, потушкувати під кришкою в олії, додавши томатної пасти (з наук.-попул. літ.).
2. Здавлюючи, викручуючи щось мокре, вологе, видаляти воду, вологу; відтискувати, відтискати.
Мотря стала оджимать сорочки з відмоки, а Кайдашиха навіть хати не вимела (І. Нечуй-Левицький);
Над балією стояв Майборода і, стріпуючи чубом, віджимав матроську фланельку (В. Кучер);
Ламаю руками лід, ледве на берег вибрався. Скинув одяг, хоч і зима надворі, віджав воду, одягся (К. Гриб).
3. Те саме, що відти́скувати 4.
Штовхач віджимає клапан, і повітря поступає в шланг (з наук.-техн. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)