відкараскуватися

ВІДКАРА́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДКАРА́СКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Звільнятися від кого-, чого-небудь неприємного; викручуватися.

Боровий спершу, як тільки міг, відкараскувався від запрошень Коростилевського (Грим., Незакінч. роман, 1962, 151);

— А що, Федоре, панів куме! — ледве ворочаючи язиком, вимовляє Федір. — Дожився? Здибало тебе щастя, що не втрапиш, як і відкараскатись від нього? (Мирний, IV, 1955, 233);

Думка про неї [Олександру] наганяла хмару на Гнатове чоло; він жахався тої думки,.. силувався одкараскатись від неї (Коцюб., І, 1955, 70);

Ні іронією, ні поблажливістю, ні глузуванням Каргата не спиниш і нічим од нього не відкараскасшся (Шовк., Інженерії, 1956, 184).

Значення в інших словниках

1. відкараскуватися — відкара́скуватися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. відкараскуватися — див. відкараскатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відкараскуватися — ВІДКАРА́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВІДКАРА́СКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Звільнятися, відмовлятися від кого-, чого-небудь небажаного, неприємного. Боровий спершу, як тільки міг, відкараскувався від запрошень Коростилевського (Я.  Словник української мови у 20 томах
4. відкараскуватися — див. відмовляти; позбуватися  Словник синонімів Вусика
5. відкараскуватися — ВИКРУ́ЧУВАТИСЯ (виходити зі скрутного становища, вигадуючи що-небудь, хитруючи), ВИВЕРТА́ТИСЯ, ВИПЛУ́ТУВАТИСЯ, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ рідко, ВИСКОВЗА́ТИ рідко, ВИБРІ́ХУВАТИСЯ розм., ВИДРЯ́ПУВАТИСЯ розм., ВІДКАРА́СКУВАТИСЯ від кого-чого, розм. — Док.  Словник синонімів української мови