відкинути —
відки́нути дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відкинути —
див. відкидати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відкинути —
ВІДКИ́НУТИ див. відкида́ти.
Словник української мови у 20 томах
відкинути —
відки́нути / відкида́ти но́ги (вульг., жарт. копи́та, ра́тиці і т. ін.), зневажл. 1. Померти, загинути. Ори (Пархоме) і засівай лани, Коси широкі перелоги, І грошики за баштани лупи — та все одкинеш ноги! (П.
Фразеологічний словник української мови
відкинути —
ВІДБИВА́ТИ (успішно протидіяти наступові супротивника, боєм заставляти його відступити), ВІДКИДА́ТИ, ВІДТИСКА́ТИ, ВІДТИ́СКУВАТИ, ВІДПИРА́ТИ розм., ВІДТІСНЯ́ТИ рідко. — Док.: відби́ти, відки́нути, відти́снути, відпе́рти, відтісни́ти, відігна́ти.
Словник синонімів української мови