відкуп
ВІ́ДКУП, у, ч.
1. іст. Право на стягання безпосередньо з населення податків на оренду чого-небудь, яке надавала держава приватній особі за певну грошову винагороду.
Збір мита звичайно здавали [князі] на відкуп або в оренду (Іст. УРСР, І, 1953, 127);
Сам бог їм [панам], як корчма крамареві, на відкуп даний (Ле, Наливайко, 1957, 167);
// Територія, на якій діяло це право.
Він.. завжди їздив по своєму одкупу, робив ревізію (Мирний, IV, 1955, 144).
2. Те саме, що ви́куп 2.
Словник української мови (СУМ-11)