відкіля
ВІДКІЛЯ́, ВІДКІ́ЛЬ.
1. присл. Звідки, з якого місця.
— А відкіля ти, молодице? — пита її Явдоха (Кв.-Осн., II, 1956, 194);
— Відкіль бредеш ти, голово лиха? — Лисиця так мовля Ослові (Гл., Вибр., 1957, 41);
— Відкіля так пізно, нічліжани? (Шер., Дорога.., 1957, 76).
2. Сполучне слово в підрядних реченнях (додаткових і місця).
Хати закладають там, відкіль віє теплий вітер (Номис, 1864, № 13419);
— Знаємо ми, відкіля той сон (Мирний, IV, 1955, 302).
Словник української мови (СУМ-11)