відмикатися
ВІДМИКА́ТИСЯ, а́ється, недок., ВІДІМКНУ́ТИСЯ, не́ться, док.
1. Відкриватися, відчинятися (про замок або щось замкнене на замок, засув і т. ін.).
Там такі прехимерні [замки]! і назад відмикається, і натроє розпадається (Кв.-Осн., II, 1956, 403);
Мирон чує, що ще хвилина, ще один удар грому — і шлюза відімкнеться, і бухне фатальна градова злива (Фр., IV, 1950, 338);
*Образно. Гей, одмикайтеся простори (Рильський, II, 1946, 37).
2. діал. Розплющуватися (про очі).
Удова лягла на траві й затулила була очі, та сон не змагав — очі усе одмикалися (Вовчок, І, 1955, 308);
Звівся: на лобі вінець, Відімкнулись очі (Бор., Тв., 1957, 66).
3. тільки недок. Пас. до відмика́ти.
Словник української мови (СУМ-11)