відмикати
ВІДМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДІМКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. За допомогою ключа відкривати замок або що-небудь замкнене.
— А що, може, принести тобі якого їдження за ті гроші? — запитав Спориш, відмикаючи колодку при дверях (Фр., II, 1950, 245);
А Панас вже відмикав невільницькі кайдани і з несамовитою радістю кидав їх за борт (Тулуб, Людолови, І, 1957, 456);
Мотря одімкнула свою скриню (Н.-Лев., II, 1956, 290);
Старий шахтар відімкнув двері і навшпиньках увійшов у кімнату (Донч., Шахта.., 1949, 155).
2. діал. Розплющувати (очі).
Довгенько лежала недужа, не відмикаючи очей й не ловлячи слова (Вовчок, І, 1955, 315).
Словник української мови (СУМ-11)