відморожений

ВІДМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відморо́зити.

*У порівн. Він побілів, як стіна, а губи стали неначе одморожені (Н.-Лев., II, 1956, 144);

// У знач. прикм.

Очі Коленкура жадібно стежили за офіцером з одмороженим носом (Кочура, Зол. грамота, 1960, 390).

Значення в інших словниках

1. відморожений — відморо́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. відморожений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до відморозити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відморожений — ВІДМОРО́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до відморо́зити 1. Він побілів як стіна, а губи стали неначе одморожені (І. Нечуй-Левицький); Покійний наш пан, дідо графині, ходили з ним на Москву. З відмороженими ногами вернули – така зима була (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. відморожений — А, -е. 1. Холодний, несхильний до спілкування. А ще його відморожена поведінка, коли він — постійно вбитий, бо по два рази щодня доганяється з Петром Кінконгом (ми його попереджали: всі, хто з ним мутив і мазався одним баяном, підхопили жовтуху) (А.  Словник сучасного українського сленгу
5. відморожений — (-а, -е) презирл. 1. жрм. Неемоційна, байдужа людина. — Мужики пішли відморожені і, зазвичай, без копійки за душею (ВЗ, 28.03. 2002). ТСРОЖ, 135. 2. крим., жрм. Дивний; ненормальний (про людину).  Словник жарґонної лексики української мови