Словник української мови в 11 томах

відокремити

ВІДОКРЕ́МИТИ див. відокре́млювати.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. відокремити — відокре́мити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. відокремити — див. відокремлювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відокремити — ВІДОКРЕ́МИТИ див. відокре́млювати.  Словник української мови у 20 томах
  4. відокремити — ВИЛУЧА́ТИ (про свійських тварин — виділяти зі стада), ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ, РОЗЛУЧА́ТИ розм. — Док.: ви́лучити, відокре́мити, розлучи́ти. Коло воріт молодиці чекали на череду, щоб вилучити ягнят (М. Коцюбинський); От череду уже женуть..  Словник синонімів української мови