відпадіння

ВІДПАДІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. відпа́сти.

Фонетична риса, що в наш час виразно зближує між собою українську мову саме з білоруською, — відпадіння початкового ненаголошеного і на початку слова: голка: рос. иголка (Пит. походж. укр. мови, 1956, 158);

Перед загрозою можливого відпадіння автономних республік від Співтовариства французькі імперіалісти визнали за краще протягом другої половини 1960 р. надати "незалежність" всім автономним республікам (Рад. право, 6, 1960, 107).

Значення в інших словниках

1. відпадіння — відпаді́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. відпадіння — -я, с. Дія і стан за знач. відпасти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпадіння — ВІДПАДІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. відпа́сти¹. Відпадіння початкового jь на Південному Заході відбите в пам'ятках із XIII ст. (з навч. літ.  Словник української мови у 20 томах