відпадіння
ВІДПАДІ́ННЯ, я, с.
Дія і стан за знач. відпа́сти¹.
Відпадіння початкового jь на Південному Заході відбите в пам'ятках із XIII ст. (з навч. літ.);
І вигнав Господь Бог Адама з раю, і сів він навпроти раю, плачучи і обробляючи землю, і порадувався сатана з прокляття землі. Се було наше перше падіння і гірка розплата – одпадіння від ангельського життя (з легенди).
Словник української мови (СУМ-20)