відпалий

ВІДПА́ЛИЙ, а, е. Який відпав, відокремився, падаючи.

Не рекомендується збирати відпалі віночки [дивини] з землі (Лікар. рослини.., 1958, 132);

Відпала штукатурка.

Значення в інших словниках

1. відпалий — відпа́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. відпалий — -а, -е. Який відпав, відокремився, падаючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відпалий — ВІДПА́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до відпа́сти¹ 1. Не рекомендується збирати відпалі віночки дивини із землі (з наук. літ.); Відпала штукатурка. 2. у знач. прикм., перен. Який відмовився від попередніх поглядів, переконань і т. ін.  Словник української мови у 20 томах