відпитувати
ВІДПИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДПИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Замість відповіді на питання запитувати.
— А чого се ми втікаємо, дядьку? — пита Хапко. — Хто втікає? — відпитує набігці дядька (Вовчок, VI, 1956, 283).
2. діал. Розпитуючи, знаходити кого-, що-небудь.
А я хлопець-молодець.. Серед ліса відпитав Дупло зі шпаками (Рудан., Тв., 1956, 101).
Словник української мови (СУМ-11)