відпихатися
ВІДПИХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДІПХНУ́ТИСЯ і рідко ВІДПИХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Відштовхуватися від кого-, чого-небудь.
Сидячи на площадці збоку, Лодиженко що було сили відпихався ногами (Ле, Міжгір’я, 1953, 283);
Остап сів у човен, і Соломія одіпхнулась од берега (Коцюб., І, 1955, 337);
// Віддаляти, відстороняти кого-небудь від себе.
Поцілунок за поцілунком сипле. Василь стоїть, регочеться. Галя сердито відпихається (Мирний, IV, 1955, 148).
Словник української мови (СУМ-11)