відпокутувати
ВІДПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., перех. і неперех., зах. Те саме, що споку́тувати.
[Рябина:] Що я завинив, то мушу відпокутувати (Фр., IX, 1952, 415);
Вони вбили, най же відпокутують (Стеф., І, 1949, 184);
Вона вже відпокутувала своє (Вільде, Винен.., 1959, 74).
Словник української мови (СУМ-11)