відпокутувати
ВІДПОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., що і без прям. дод.
Те саме, що споку́тувати.
Маруся .. подалася у черниці, щоб гріх одпокутувати (Ганна Барвінок);
[Рябина:] Що я завинив, то мушу відпокутувати (І. Франко);
Вони вбили, най же відпокутують (В. Стефаник);
Поповнивши раз легкодушність, мусили її або направляти, або за неї відпокутувати (О. Кобилянська);
Вона вже відпокутувала своє (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)