відпочити —
відпочи́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відпочити —
див. відпочивати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відпочити —
ВІДПОЧИ́ТИ див. відпочива́ти.
Словник української мови у 20 томах
відпочити —
див. відпочивати
Словник синонімів Вусика
відпочити —
відпочива́ти / відпочи́ти (спочи́ти) се́рцем (душе́ю). Заспокоюватися чим-небудь; знаходити душевний спокій в чому-небудь. Шкода йому стало того давнього, на котрому він серцем одпочивав; шкода стало дитячих літ (Панас Мирний); Спасибі тобі...
Фразеологічний словник української мови
відпочити —
ВІДПОЧИВА́ТИ (відновлювати сили після втоми, припиняючи дію, рух і т. ін.), СПОЧИВА́ТИ, ВІДПОЧИВА́ТИСЯ безос., ВІДДИХА́ТИ розм., ВІДДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ОПОЧИВА́ТИ заст.; ПЕРЕПОЧИВА́ТИ, ПЕРЕДИХА́ТИ розм., ПЕРЕДИ́ХУВАТИ розм. рідко, ПРИПОЧИВА́ТИ діал.
Словник синонімів української мови