відпочинок
ВІДПОЧИ́НОК, нку, ч. Відновлення сил після втоми припиненням дії, руху і т. ін.
Хоч би ставало тії короткої літньої ночі на відпочинок після денної праці (Мирний, III, 1954, 140);
Замість відпочинку мала стільки клопоту і роботи (Коцюб., III, 1956, 362);
Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлусеве] вимагало відпочинку (Донч., II, 1956, 65);
// Проведення часу на дозвіллі, без праці.
Щодня на відпочинок у Крим прибуває багато тисяч чоловік (Рад. Укр., 3.ІІІ 1954, 1);
// Коротка перерва під час праці, якоїсь дії; перепочинок.
— Се каторжна робота! І відпочинку тобі ніякого немає (Мирний, 14,1954, 148);
// Зупинка в дорозі, щоб відпочити.
Я сюди їхала три дні, з довгими відпочинками, а й то була змучена до краю (Л. Укр., V, 1956. 367).
Без відпочи́нку — безперестанку, безперервно.
В залі суду акуратно без відпочинку висиджувала Любов Прохорівна (Ле, Міжгір’я, 1953, 323);
Буди́нок відпочи́нку — спеціальний заклад для відпочинку трудящих під час відпустки.
В будинок відпочинку на поромі ось тут колись переправлявся я (Гонч., Вибр., 1959, 197);
Ве́чір відпочи́нку — вечір, на якому розважаються, танцюють тощо;
Кімна́та відпочи́нку — кімната на підприємстві, у водолікарні і т. ін., у якій відпочивають;
Ні сну, ні відпочи́нку — немає можливості ні поспати, ні перепочити.
Зосталась я сама-самісінька, недугуючи. Ні сну мені, ні одпочинку (Вовчок, І, 1955, 277).
◊ Ві́чний відпочи́нок — те саме, що Ві́чний спочи́нок ( див. ві́чний).
Сніг.. почав падати на землю, притрушувати білим цвітом свіже глинясте груддя, під яким знайшла людина свій вічний відпочинок (Стельмах, Хліб.., 1959, 182).
Словник української мови (СУМ-11)