1. Словник української мови в 11 томах

відпочинок

ВІДПОЧИ́НОК, нку, ч. Відновлення сил після втоми припиненням дії, руху і т. ін.

Хоч би ставало тії короткої літньої ночі на відпочинок після денної праці (Мирний, III, 1954, 140);

Замість відпочинку мала стільки клопоту і роботи (Коцюб., III, 1956, 362);

Зморене цілоденним блуканням тіло [Павлусеве] вимагало відпочинку (Донч., II, 1956, 65);

// Проведення часу на дозвіллі, без праці.

Щодня на відпочинок у Крим прибуває багато тисяч чоловік (Рад. Укр., 3.ІІІ 1954, 1);

// Коротка перерва під час праці, якоїсь дії; перепочинок.

— Се каторжна робота! І відпочинку тобі ніякого немає (Мирний, 14,1954, 148);

// Зупинка в дорозі, щоб відпочити.

Я сюди їхала три дні, з довгими відпочинками, а й то була змучена до краю (Л. Укр., V, 1956. 367).

Без відпочи́нку — безперестанку, безперервно.

В залі суду акуратно без відпочинку висиджувала Любов Прохорівна (Ле, Міжгір’я, 1953, 323);

Буди́нок відпочи́нку — спеціальний заклад для відпочинку трудящих під час відпустки.

В будинок відпочинку на поромі ось тут колись переправлявся я (Гонч., Вибр., 1959, 197);

Ве́чір відпочи́нку — вечір, на якому розважаються, танцюють тощо;

Кімна́та відпочи́нку — кімната на підприємстві, у водолікарні і т. ін., у якій відпочивають;

Ні сну, ні відпочи́нку — немає можливості ні поспати, ні перепочити.

Зосталась я сама-самісінька, недугуючи. Ні сну мені, ні одпочинку (Вовчок, І, 1955, 277).

◊ Ві́чний відпочи́нок — те саме, що Ві́чний спочи́нок ( див. ві́чний).

Сніг.. почав падати на землю, притрушувати білим цвітом свіже глинясте груддя, під яким знайшла людина свій вічний відпочинок (Стельмах, Хліб.., 1959, 182).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відпочинок — відпочи́нок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. відпочинок — Спочинок, спочивок, спочив, спочин, відпочин, д. віддих, р. спочивання, відпочивання; (короткий) перепочинок, передих; (після праці) дозвілля; (після напруження) відпруга, відпруження; пор. РОЗВАГА. Словник синонімів Караванського
  3. відпочинок — [в'ідпочинок] -нку, м. (на) -нку Орфоепічний словник української мови
  4. відпочинок — -нку, ч. Відновлення сил після втоми припиненням дії, руху і т. ін. || Проведення часу на дозвіллі, без праці. || Коротка перерва під час праці, якоїсь дії; перепочинок. || Зупинка в дорозі, щоб відпочити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. відпочинок — ВІДПОЧИ́НОК, нку, ч. Відновлення сил після втоми припиненням або зміною виду діяльності. Хоч би ставало тії [тієї] короткої літньої ночі на відпочинок після денної праці (Панас Мирний); Замість відпочинку мала стільки клопоту і роботи (М. Словник української мови у 20 томах
  6. відпочинок — Випочивання, випочинок, віддихання, віддишок, відпочивання, відпочивок, відпочин (рідко), опочивка, опочивок, опочинок, передишок, перепочивок, перепочинок, спочив, спочивання, спочивок, спочин, спочинок Словник синонімів Вусика
  7. відпочинок — ВІДПОЧИ́НОК (відновлення сил після втоми, припинення праці, руху тощо), СПОЧИ́НОК, ВІДПОЧИ́Н рідко, ВІДПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́Н розм., СПОЧИ́ВОК розм., СПОЧИ́В розм., ОПОЧИ́НОК заст., ОПОЧИ́ВОК заст., ОПОЧИ́ВКА заст., ВІ́ДДИХ діал. Словник синонімів української мови
  8. відпочинок — Відпочи́нок, -нку; -чи́нки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. відпочинок — Відпочинок, -нку м. = відпочин. Рудч. Ск. II. 73. Ні сну мені, ні одпочинку. МВ. ІІ. 14. Нема ніжкам одпочинку. Мет. 78. Словник української мови Грінченка