відправити —
відпра́вити дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
відправити —
[в'ідправиетие] -аўл'у, -авиеш, -аўл'ат'; нак. -аў, -аўтеи
Орфоепічний словник української мови
відправити —
див. відправляти.
Великий тлумачний словник сучасної мови
відправити —
ВІДПРА́ВИТИ див. відправля́ти.
Словник української мови у 20 томах
відправити —
відпра́вити (спрова́дити) / відправля́ти (спрова́джувати) на той світ кого. Позбавити життя кого-небудь; згубити, убити когось. Так подивитися на нього (полковника) — ангельської доброти чоловік, а скільки людей, собака, на той світ відправив (В.
Фразеологічний словник української мови
відправити —
ВИГАНЯ́ТИ (змушувати когось іти, виходити геть, залишати приміщення, місце, місцевість і т. ін.), ПРОГАНЯ́ТИ, ВИГО́НИТИ, ГНА́ТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, СПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИСТАВЛЯ́ТИ, ПРОГО́НИТИ рідше, ВИПРОВОДЖА́ТИ розм., ВИКИДА́ТИ розм., НАГАНЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
відправити —
Відправити, -ся см. відправляти, -ся.
Словник української мови Грінченка