відпрацьований
ВІДПРАЦЬО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до відпрацюва́ти 1.
Для шоферів нормодень визначали за подорожніми листами і відпрацьованим часом (Колг. Укр., 3, 1961, 10).
2. прикм., спец. Те саме, що спрацьо́ваний.
Для.. випускання з циліндра відпрацьованих газів служить розподільний механізм двигуна (Автомоб., 1957, 18).
Словник української мови (СУМ-11)