відрядник

ВІДРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто працює за відрядною оплатою.

Було переглянуто [в депо станції Київ-Пасажирський] порядок виплати зарплати робітникам-відрядникам (Веч. Київ, 31.I 1963, 2).

Значення в інших словниках

1. відрядник — відря́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. відрядник — -а, ч. Той, хто працює за відрядною оплатою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відрядник — ВІДРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто працює за відрядною оплатою. У депо станції Київ-Пасажирський було переглянуто порядок виплати зарплати робітникам-відрядникам (з газ.).  Словник української мови у 20 томах