1. Словник української мови в 11 томах

відрядник

ВІДРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто працює за відрядною оплатою.

Було переглянуто [в депо станції Київ-Пасажирський] порядок виплати зарплати робітникам-відрядникам (Веч. Київ, 31.I 1963, 2).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрядник — відря́дник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. відрядник — -а, ч. Той, хто працює за відрядною оплатою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відрядник — ВІДРЯ́ДНИК, а, ч. Той, хто працює за відрядною оплатою. У депо станції Київ-Пасажирський було переглянуто порядок виплати зарплати робітникам-відрядникам (з газ.). Словник української мови у 20 томах