1. Словник української мови в 11 томах

відрядний

ВІДРЯ́ДНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється залежно від кількості виготовленої продукції.

Говорив [Садовий] про ледарів, зривачів відрядної системи в колгоспі (Десняк, II, 1955, 469);

Заробіток комбайнера складається з основної відрядної оплати за зібрані гектари (Колг. Укр., 3, 1959, 3).

2. у знач. ім. відря́дні, них, мн. Гроші, видані на витрати, пов’язані з відрядженням.

— Нехай пішки йдуть [члени комісії]. Це не моя справа. — Та, власне, — байдуже засміявся Преображенський. — Відрядні одержують (Ле, Міжгір’я, 1953, 177).

◊ Відря́дне посві́дчення — посвідчення, видане тому, хто їде у відрядження.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрядний — відря́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. відрядний — -а, -е. 1》 Який здійснюється залежно від кількості виготовленої продукції. Відрядна оплата праці — форма оплати праці працівників, при якій їхня заробітна платня встановлюється відповідно до кількості виробленої працівником продукції заданої якості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відрядний — ВІДРЯ́ДНИЙ¹, а, е. Який здійснюється залежно від кількості виготовленої продукції. Оплата за роботу у вихідний день відрядникам обчислюється за подвійними відрядними розцінками (з мови документів). ВІДРЯ́ДНИЙ², а, е. 1. Стос. Словник української мови у 20 томах
  4. відрядний — Відря́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)