відрізнений
ВІДРІ́ЗНЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відрізни́ти 3.
Одна я одрізнена од усіх, як скибка, —мов чужа (Н.-Лев., І, 1956, 145);
// у знач прикм.
Відчував, що це життя тягне його, як відрізнена частка, якій, може, хоч перед смертю з’єднатися хотілося б у ціле життя (Ле, Міжгір’я, 1953, 500).
Словник української мови (СУМ-11)