1. Словник української мови в 11 томах

відрізнений

ВІДРІ́ЗНЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відрізни́ти 3.

Одна я одрізнена од усіх, як скибка, —мов чужа (Н.-Лев., І, 1956, 145);

// у знач прикм.

Відчував, що це життя тягне його, як відрізнена частка, якій, може, хоч перед смертю з’єднатися хотілося б у ціле життя (Ле, Міжгір’я, 1953, 500).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрізнений — відрі́знений дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. відрізнений — -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до відрізнити 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відрізнений — ВІДРІ́ЗНЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. до відрізни́ти 3. Одна я одрізнена од усіх, як скибка, – мов чужа (І. Нечуй-Левицький); Відчував, що це життя тягне його, як відрізнена частка, якій, може... Словник української мови у 20 томах