1. Словник української мови у 20 томах

відрізнений

ВІДРІ́ЗНЕНИЙ, а, е, заст.

Дієпр. пас. до відрізни́ти 3.

Одна я одрізнена од усіх, як скибка, – мов чужа (І. Нечуй-Левицький);

Відчував, що це життя тягне його, як відрізнена частка, якій, може, хоч перед смертю з'єднатися хотілося б у ціле життя (Іван Ле);

// відрі́знено, безос. пред.

[Бурлака:] Олексу не сьогодні-завтра вернуть. Я доказав, що його підлогом одрізнено від матері (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. відрізнений — відрі́знений дієприкметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. відрізнений — -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до відрізнити 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. відрізнений — ВІДРІ́ЗНЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до відрізни́ти 3. Одна я одрізнена од усіх, як скибка, —мов чужа (Н.-Лев., І, 1956, 145); // у знач прикм. Словник української мови в 11 томах